А думалось: впокорений, слухняний,
Гадалося, служитиме як слід.
Та вибухнув пекельно в день весняний
Так, що здригнувсь тривожно всенький світ.
Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,
Вгорнулось місто в незвичайний дим.
І мирний атом, ставши агресивним,
Націлився на села і сади.
Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської
трагедії все одно хвилюватиме людей - і тих, кого він зачепив своїм вогненним
крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди
об’єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди
ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і
найтеплішою. І не сповіщала про біду. Проте в ту саму ніч з 25-го на
26 квітня відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік
пішов на години, хвилини, секунди. О першій годині 23 хвилини
40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором
Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум'я
розірвало нічну темряву.
Немає коментарів:
Дописати коментар